Тільки діти не завжди розуміють, які у них інтереси і яке хобі вони хотіли б вибрати. А до 40 років людина може повністю змінити інтереси або захопитися чимось несподіваним. Чому так відбувається? Тому що дуже часто дитина слідує інтересам і бажанням батьків. Деякі з них не помічають, як через дітей реалізовують свої втрачені мрії.
Нав’язування чи наставництво? Я твердо впевнена: не варто нав’язувати дитині свої інтереси з проведення часу, тому що: 1. Дитина, будучи дорослою, може почути свій голос занадто пізно — до 35-40 років, коли відбувається переосмислення життєвих цінностей та інтересів. А то й не почує і продовжить жити не своїм життям, відчуваючи незадоволеність і постійне відчуття «не свого місця». 2. Коли батько сам приймає рішення за дитину, у останнього можуть бути труднощі з виробленням навички прийняття рішення. Будучи дорослим, він може бути схильний до коливань та сумнівів. Наприклад, для нього нелегко зробити вибір між покупкою того чи іншого предмета, або вибором того чи іншого місця роботи. 3. Дитина може мати труднощі з ситуаціями, коли потрібно взяти відповідальність він. Такі дорослі потім схильні звинувачувати оточуючих чи зовнішні обставини у своїх невдачах. 4. Дитячо-батьківські відносини можуть ускладнитися після усвідомлення дитиною, що вона йде не своєю дорогою. Пам’ятається, донька моїх знайомих, шість років від народження, мріяла фортепіано і просила віддати її в музичну школу. Її до школи віддали, але на скрипку. Чому? Тому що батьки «умовили» (буквально зламавши волю дівчинки) піти вчитися на скрипку, бо вона компактніша, цікавіша, а фортепіано ставити нікуди: «Повчишся на скрипці, переведемо тебе на фортепіано». Але на фортепіано пізніше її ніхто не переклав, бо батьки не мали часу цим займатися. А ненависну скрипку було відставлено в кут через два роки мук (занять). У результаті, будучи дорослою, людина досі ображена на батьків і в серці все ще теплиться нереалізована дитяча мрія. Дуже багато дорослих у моєму оточенні зізнаються, що будучи дітлахами ходили на нелюбимі гуртки і в секції по два, п’ять, а то й дев’ять років, боячись сказати батькам правду.
Іноді дітей потрібно віддавати у професійне хобі, точніше – у майбутню професію, аж із 3-4 років: бальні танці чи професійний спорт. Буває так, що батько не хоче помічати сум дитини перед походом до ненависної йому секції з професійного спорту. Так було в одній історії. Дитина, ненавидячи великий теніс, але боячись гніву та розчарування батька (той бачив у сина майбутнього олімпійського чемпіона), зрештою, почала сильно занедужувати якраз перед змаганнями, і її участь доводилося часто скасовувати. Хвороба не була награна. Просто його психіка не витримувала гніту, і збій пішов уже у фізичне тіло, висловлюючись хворобою. Так звана психосоматика. Що робити, якщо дитині не подобається? Мені здалося, що моя дочка захоплюється хореографією. Я відвела її в гурт професійних бальних танців, вона навіть брала участь у турнірах. І коли я побачила, що на 5-6 турнірі вона почала нудьгувати, бо танці одні й ті самі, тобто відбувалося просто відточування майстерності, я зрозуміла, що бальні танці її перестали цікавити. Я запитала у неї: «Варенька, тобі це точно цікаво? Якщо ти хочеш, то давай не будемо сюди більше ходити?» Тоді вона перепитала з надією в голосі: “А що, правда можна більше не ходити?” Тобто при всьому моєму лояльному вихованні у дитини все одно не вистачило хоробрості сказати мені правду, вона боялася засмутити мене або почути: «Ні, ми продовжуватимемо, тому що вже було витрачено велику кількість сил та грошей!» У неї навіть була спеціальна книжка, де відзначалися участі у турнірах та перемоги. Але при більш довірчій розмові виявилося, що їй не лише бальні танці не до вподоби, а й вчителька теж навряд чи подобається.
Пізніше дочка виявила бажання спробувати себе в сучасних стилях і досі дуже рада, із задоволенням танцює з ранку до вечора. Це перша ознака того, що дитина робить те, що хоче вона, а не ви. Так, часто дитина дуже маленька і навряд чи сама скаже, чого б їй хотілося. Але все одно навіть такий малюк може виявляти інтерес, наприклад, до балету. Любити танцювати чи пародіювати виступи танцюристів по телевізору. Проте варто бути дуже уважним до психіки дитини, тому що в такому ранньому віці (приблизно до 7 років) він і батько — одне ціле, дитина не відчуває себе окремою особистістю, тому бажання батьків дорівнюють бажанню дитини. Крім того, дітям часто хочеться сподобатися батькові, а то й заслужити більше його кохання, тоді дитина покірно займатиметься тим хобі або виконуватиме те, що бажає батько. Тож батькам варто проявити максимальну чуйність до бажань та інтересів дитини, розвивати її сильні сторони (таланти).
