Твердження про те, що любов матері до своєї дитини абсолютно безмежна і безоплатна, безумовно, вірна. А ось з іншим висловлюванням про те, що любов батька потрібно заслужити певною поведінкою чи вчинком можна посперечатися. Правда це чи ні сказати не можна, адже кожна людина індивідуальна. Але з якостями та манерами поведінки, які дитина присвоює від тата, сперечатися не доведеться.
Тато з самого раннього віку починає прищеплювати коханій донечці такі якості як цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість, які допомагатимуть їй впевнено почуватися у дорослому житті.
Батьки відрізняються від матерів вимогливістю, яка надасть характеру доньки стійкість і твердість. У той момент, коли виховання матері носить м’якіші, заспокійливі риси, що ні до чого не закликають, батьківське виховання вчить міцно стояти на ногах, підкоряти і керувати. Знання всіх нюансів татового характеру допоможе дочці в майбутньому краще розуміти чоловічу стать в цілому, легко знаходити з нею спільну мову, і цілком можливо їм маніпулювати.
У результаті такого батьківського виховання дівчинка переймає цілком чоловічі риси, які допоможуть досягти певних успіхів у кар’єрі та зайняти гідне та шановане місце у суспільстві.
Жага успіху, вміння аналізувати, підпорядковувати та керувати – істина чоловічої психології, а для жінок запорука для самореалізації. Але крім цих позитивних якостей дівчинка з легкістю зможе запозичити негативні моменти чоловічої природи. Це, наприклад, нахабство, байдужість, безцеремонність та зайва самовпевненість. Наслідки таких якостей можуть бути різні. Тим не менш, оклематися від них донька зможе легко. Маючи аналітичний склад розуму, вона швидко зрозуміє свої помилки, якщо такі є, і стане над ними працювати.
А ось мінусами зайвого кохання батька є його нав’язливий контроль над особистим життям дочки, коли вона стає дорослою. Він просто починає відважувати молодих людей, часто заважаючи дівчині вийти заміж і мати сім’ю. Така прихильність тата до своєї дитини спостерігається в основному у батьків одинаків, або в сім’ях, де між батьками немає кохання.
У будь-якому випадку батьківське кохання, так само як материнське, відіграє велику роль у майбутньому будь-якої дитини. Тому гармонія в сім’ї, взаємоповага та щирість дадуть основу для виховання доброї людини в особі улюбленої дитини.
